Мерітократія
Хто такий Мерітократ?

 

 Мерітократична ідентичність: хто такий мерітократ

Мерітократична ідентичність це те, що нас об'єднує та приваблює до нас прихильників. Це те, що є ідеологічним стрижнем (основою) нашої мерітократичної команди. Це те, чого немає у інших партій, організацій чи соціальних груп. Це наші унікальні ознаки та риси.

Мерітократична ідентичність має 4 основні критерії:

     1. Знання мерітократії.
     2. Прихильність ідеям мерітократії.
     3. Віра в реальність мерітократії.
     4. Дія для п
обудови мерітократії.

Це значить, що людина може називатися чи вважатися мерітократом, тільки я
кщо вона відповідає всім чотирьом критеріям, а саме:

     1. Людина добре знає і розуміє, що таке мерітократія і може це пояснити іншим.
     2. Людина щиро поділяє і підтримує ідеї мерітократії.
     3. Людина вірить, що мерітократію можливо побудувати в Україні та світі.
     4. Людина, робить все, що вона може, д
ля просування ідей та побудови (запровадження) мерітократії в реальному житті.

Бути мерітократом можна тільки тоді, коли відповідаєш одночасно всім чотирьом вищевизначеним критеріям, а не одному чи декільком з них. Тому формулою мерітократу є:


                   МЕРІТОКРАТ  =  М-Знання  +  М-Прихильність  +  М-Віра  +  М-Дія

Чому важливі всі чотири критерії одночасно?


Людина може знати, що таке мерітократія, але не підтримувати цю ідею, тобто не бути її прихильником. Олігархам, корумпованим чи некомпетентним чиновникам та більшості їх родичів, друзів, кумів і т.д. мерітократія явно не потрібна, хоч вони і можуть знати, що це таке. Вона їм просто невигідна. Тому що ці люди думають тільки про свою власну вигоду і їм наплювати на інших людей і суспільство. Відповідно, такі люди не можуть бути мерітократами.


Людина може знати і морально підтримувати ідеї мерітократії, тобто бути прихильником мерітократії, але не вірити в можливість (реальність) реалізації мерітократії в реальному житті. Це, як правило, скептично налаштовані люди, які живуть в полоні своїх ментальних стереотипів і тотальної підозри і недовіри до всіх і всього. Але все починається з віри, як би утопічно і нереально не виглядала б на перший погляд мета чи мрія. Відповідно, люди, які не вірять в мерітократію, також не можуть вважатися мерітократами.


Людина може знати, підтримувати і вірити в ідеї мерітократії, але нічого не робити для того, щоб ідеї мерітократії поширювалися та створювалися умови для побудови мерітократії в реальному житті. Віра без дії мертва. Тобто суто знання, прихильність та віра в мерітократію є недостатніми для побудови мерітократії. Потрібна дія. Потрібні постійні, наполегливі та масові дії. Тому кожен мерітократ повинен робити максимально все, що за його особистих обставин можливе для просування ідей мерітократії та побудови мерітократії в реальному житті.


Отже, справжні
й мерітократ повинен знати мерітократію, бути прихильником мерітократії, вірити в мерітократію і діяти заради побудови мерітократії, тому що саме мерітократія є єдиним системним засобом вирішення всіх суспільних проблем.